Stunting, which affects about one-quarter of South African children below five years, has a long-term effect on a child's development and a potential economic cost to mothers. A stunted child necessitates more attention, thereby reducing the time a mother, especially if she is the primary caregiver, has available to seize labour market opportunities. This study investigated the relationship between child stunting and maternal labour force participation (MLFP) in South Africa, using a bivariate probit regression model. Data was sourced from the 2017 South African National Income Dynamics Study (NIDS). Using maternal height and improved water supply at home as instrumental variables to control for potential endogeneity, the average marginal effect model indicates that caring for a stunted child is associated with a 20 % reduction in MLFP, on average, at a 1 % statistical significance level. In addition to mothers' intrinsic merit of protecting their children, measures to prevent childhood stunting, such as nutrition education and promotion of exclusive breastfeeding, can improve MLFP. A more flexible working arrangement could facilitate mothers' engagement in the labour force while caring for their stunted children.
Fru Awah Wanka, Maame Esi Woode, Coretta Maame Panyin Jonah et al.
Background: The objective of this descriptive study was to study parents’ experiences of raising a child with sensorimotor impairments and how leisure pursuits impact their expectations of their children. The development and participation in leisure activities is different for these children and could affect the parents’ hopes and dreams for their child’s future. Method: Six children between 5 and 8 years of age, with sensorimotor impairments, participated in a movement program that was held for eight sessions at an outpatient pediatric clinic to address praxis and sensory processing impairments. Six parent dyads were interviewed during the fifth, sixth, seventh, or eighth session of the program. Areas addressed in the semi-structured interviews included parenting challenges, school experiences, and sensorimotor impairments effect on the child’s leisure participation. Results: Five themes emerged following the interviews: (a) nobody prepares you for sensory problems, (b) positive and negative school support, (c) when they already feel left out or behind, (d) I know the team sports are 100% sensory, and (e) life challenges. Conclusion: The parents provided the practitioners with insight into their everyday lives, and this information is essential for making occupational therapy services more family-centered.
Emily A. Eicher, Camille Skubik-Peplaski, Shirley Peganoff O’Brien et al.
This cross-sectional analysis of the Minnesota Now Everybody Together for Amazing Healthful Kids (NET-Works) study evaluated whether SNAP participation was associated with specific parental feeding styles and child eating behaviors. Associations between parent-reported feeding styles and child eating behaviors and SNAP participation were examined using multiple linear regression analyses and responses from 534 parent/child dyads (49.1% female children, 91.7% female parents). SNAP participation was not associated with specific feeding styles or child eating behaviors when adjusting for food insecurity, timing in SNAP cycle, and other covariates in this large, ethnically and racially diverse sample of predominantly mothers and preschool-aged children. Other factors, such as food insecurity, not SNAP participation, may influence parental feeding and child eating behaviors, and screening by health care providers is recommended.
Megan O. Bensignor, REBECCA L. FREESE, Nancy E. Sherwood et al.
In Banda Aceh, it is common to see children who are not yet of working age selling in cafes and at traffic lights. Their working hours exceed 3 hours a day, and the work they do can threaten safety and interfere with children’s education, which is in conflict with law number 13 concerning employment. This study aims to determine stakeholder participation in handling child labor in Banda Aceh City. Employing qualitative research methods with a descriptive framework, researchers identified multiple actions undertaken by stakeholders in addressing child labor in Banda Aceh City. First, the Banda Aceh City Social Service has the authority to provide guidance to child workers. Second, DP3AP2KB Banda Aceh City has the authority to prevent and handle violence against children. Third, the UPTD PPA Banda Aceh City has the authority to respond quickly and is psychoeducational to child victims of violence. Fourth, Banda Aceh City Satpol PP and WH have the authority to supervise, control, and safeguard child workers to maximize public order and community security. Furthermore, the challenges in handling child labor in the City of Banda Aceh are: 1) the behavior of people who easily feel pity; 2) the behavior of child workers who are used to working on the streets; 3) the limited authority of the government; 4) weak applicable laws and no special regulations regarding child labor.
Dina Siti Hanifa, Cut Zamharira, Zakki Fuad Khalil
У статті на підставі аналізу судової практики встановлено, що найбільшу групу спорів про участь у вихованні дитини становлять спори щодо: визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для одного з батьків; визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для баби / діда; зміни порядку участі у вихованні дитини.При розгляді спорів щодо визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для одного з батьків встановлено, що органи опіки і піклування при визначенні способу участі іншого з батьків у вихованні дитини необґрунтовано відмовляють тому з батьків, з ким проживає дитина.Встановлено, що предметом спорів є невиконання зобов'язань матері дитини повідомляти батька про важливі факти про життя дитини; невиконання вимог щодо необхідності узгоджувати з іншим із батьків порядок, спосіб та лікувальні установи, необхідні для лікування дітей, відвідування дітьми освітніх закладів; визначення графіка зустрічей батька з дитиною з огляду на її вік і тривале проживання з матір'ю; визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні; доцільність участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у випадках, коли дитина проживає на тимчасово неконтрольованій Україною території.Встановлено, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпека дитини; вразливе положення; право дитини на здоров'я; право дитини на освіту.З'ясовано, що при розгляді спорів про визначення порядку участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з нею для баби / діда необхідно дотриматися розумного балансу інтересів між бабою, батьками і внуком та врахувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням її віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.Встановлено, що порядок спілкування баби та/або діда з онуками повинен забезпечувати найкращі інтереси дітей, зокрема спілкування з онуками згідно з графіком має відбуватися з дотриманням режиму дітей та уникненням конфліктних ситуацій.Доведено, що визначення чи зміна способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею має відповідати віковим потребам дитини й бути достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дитини за умови сумлінного ставлення батька до виконання свого обов'язку.Окремо звернуто увагу на процесуальні питання у справах про визначення порядку участі у вихованні дитини.З'ясовано, що звернення особи до суду з позовом, однією з вимог якого є визначення способу та порядку участі у вихованні дитини шляхом встановлення відповідного графіка, а також із заявою про забезпечення позову щодо побачень та спілкувань (контактів) із дитиною, тотожні між собою, а тому вжиття заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами не допускається.Встановлено, що у справах за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею належним відповідачем є інший із батьків, а не орган опіки та піклування.Здійснено аналіз практики ЄСПЛ щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.Встановлено, що неналежне виконання рішення національних судів є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів.Зокрема, наявні механізми були недостатніми для прискорення добровільного дотримання домовленостей із залученням фахівців служби у справах дітей та сім'ї, а також не передбачали конкретних заходів з метою забезпечення примусового виконання рішення про встановлення побачень з дитиною.Ключові слова: цивільне судочинство, захист сімейних прав, судова практика, інтереси дитини, права батьків, участь у вихованні дитини, сімейні правовідносини, спори про участь у вихованні дитини.
The Child-Friendly City Initiative program has contributed to encouraging the fulfillment of children's participation rights in the development process in Surabaya City. Using a descriptive qualitative method with a literature study of journal articles, reports, news, and official documents from the Ministry of Women Empowerment and Children Protection of Indonesia, P3APPKB Office of Surabaya City, Surabaya City Children's Forum, Surabaya City Child-Friendly City Task Force Team, UNICEF Indonesia and interviews with the Surabaya City Children's Forum Management via zoom. This research found that the fulfillment of children's participation rights in Surabaya has met the standards of Robert Hart's Child Participation Ladder and Lundy's Child Participation Model after the World Child-Friendly City predicate in Surabaya. Secondly, Surabaya has also obtained the Main Level Child-Friendly City (CFC) title through children's involvement in the Development Planning Conference and support for the Children's Forum. Finally, through the CFCI program, the Surabaya Government significantly ensures that children's right to participation in local development is realized through various initiatives, although there are negative contributions that the Surabaya Children's Forum also experiences. This research uses thematic analysis to fill in the gaps in the contribution of the Child-Friendly City Initiative program, especially in fulfilling children's participation rights in development in Indonesia.
Measures of prosocial behavior can influence policy, legislation, investment, and inform assessments of the overall state of society. Evidence suggests that methods are important in determining these measures. To widen and deepen our understanding of the complex relationship between these items, we compared participation and volunteering data from a national birth cohort study (National Child Development Study [NCDS]) with data from a linked qualitative study, the Social Participation and Identity Study (SPIS). We evaluated the strengths and prosocial behavior content of each and explored possible links between their respective methodologies and participation and volunteering estimates. We found that prompts and probes were associated with higher estimates and narrow filter questions with lower estimates. The SPIS afforded detailed insights into lived experiences and personal narratives of volunteering and participating, whereas the NCDS supported analysis of these behaviors over time and from a lifecourse perspective. Implications for researchers and policy makers are considered.
This article explores participation as underlined in the new Norwegian Child Welfare Act on child welfare institutions (CWI). Future-oriented research on Child Welfare Services can provide important clues on how to practise what is in the young person’s best interest. The narrative thematic analysis is based on the stories of three young women aged 17–26 with different backgrounds and experiences from Norwegian CWIs. An analysis focusing on a possible, plausible and preferable future in CWIs offers a vision of how to develop more sustainable care. The narratives revealed challenges and possibilities connected to participation. By adopting a future-focused perspective in social work, we can explore the impact of the past on current practices and envision future possibilities based on present knowledge.
Mira Aurora Marlow, Rita Sørly, Heli Kyllikki Kaatrakoski
Abstract Child protection conferences are central to decision-making within child welfare systems. Following the expansion of online working during the pandemic, many English local authorities have adopted hybrid conferences, combining in-person and online participation. However, little is known about how these arrangements shape participation and decision-making. This article reports first-stage findings from a national study of hybrid conferences. It examines how they are organized and practitioners’ views on their implications for participation and multi-agency deliberation. Data derive from nine regional workshops with children’s social care professionals (n = 301) and an associated questionnaire (n = 375), with responses received from 95 percent of English local authorities. The analysis identifies a six-type typology of conference configurations currently in use, spanning a continuum from fully in-person to fully online formats. In addition to mapping national practice, this article makes a conceptual contribution to understanding professional judgement in child protection by showing how different conference configurations create distinct relational conditions that shape interaction and decision-making. While hybrid conferences may widen access and improve attendance, some, particularly those where parents attend online, introduce relational risks that may influence decision-making dynamics. Hybrid conferences should therefore be treated as adaptable tools requiring explicit consideration of their relational and decision-making effects.
This cross-sectional study aims to establish the pre–COVID-19 pandemic baseline of toddler and child dietary intakes by status of participation in the Special Supplemental Nutrition Program for Women, Infants, and Children (WIC).
Meghan C. Zimmer, Jiada James Zhan, Cristina M. Gago et al.
